Любить не каждому дано.
Дано лишь каждому влюбляться.
Емили Бронте
Хто винен, що вони нещасні і не вміють жити, маючи впереді по шістдесят років життя? Ф.М. Достоєвський
Ми любимо трагедії. Ми обожнюємо конфлікти. Нам потрібен диявол, а, якщо диявола нема, ми створимо його самі. Чак Паланик
Навіщо люди шукають диявола? Ось він – ліворуч. Серцем називається.
I’m not very big fan of sport at all. But sometimes I enjoy watching football. Trere are many different reasons why I like it. One of them is that I’m watching on 22 boys who can be very and very handsome. Also when it’s playing our country team I’m rooting for Ukraine. Furthermore I’m enjoying playing team sports like volleyball. I’m not a perfect player but this fact doesn’t interrupt my satisfaction. When summer come I go swimming. It’s so cute and relax feeling. Also I want to jump with parashut very much. I want to try bungee jumping too. That kinds of sport are so extrimal and exciting. And I hope when I became a little older I’ll try them all.
Марк Лівін “Життя та інша хімія” Історія одного звичайнісінького хлопця, який пройшов важке випробування, проте з ним завжди залишався його вірний друг і все-таки став рідним рідний(чужий) брат. Книга невелика за обсягом, читається на одному диханні. Останні слова перед епілогом змусили мене пустити сльозу, тому епілог читався з мокрими очима. Книжка варта уваги, не займе надто багато часу, має безліч фраз, які варто додати до свого словесного запасу. Кілька з них ви можете спостерігати нижче. Читаючи книгу, є над чим задуматись, вона залишить певний слід в моїй душі, пам’яті.. Здалека трішки нагадує книгу Ельчина Сафарлі “Мені тебе обіцяли”, але все ж це інша історія, зовсім іншого хлопця, україїнця до того всього) Історія сумна, тому не раджу читати, коли дуже гарний настрій, щоб не зіпсувати його сумними думками, але все ж раджу її прочитати. Гарно читається в ліжечку, з чаєм або капучіно, хоч сама читала сидячи за столом. Автор на початку книги пише, що її варто читати за раз, не варто розтягувати, так і є, так само і я скажу. Автор Марк Лівін з Івано-Франківська, досить рідного і для мене міста. Коли я дізналась це, була дуже здивована і не забарилася з читанням. Моя оцінка за 10-тибальною шкалою – 9,7, тому що все-таки книга трішки “попсова”(так виражався Марк, персонаж книги, про книгу свого брата), є багато схожих книг, проте і ця ВАРТА ДЛЯ ЧИТАННЯ САМОТНІМ ВЕЧОРОМ!) можливо хтось побачить цей запис, отож я напишу, шановний читачу, довго не думай, а качай/купуй книгу і бігом читати!
Люди божеволіють від жовтого кольору на світлофорах власного життя, живучи в очікуванні.
Розслабся й дихай! Дихай, поки в голові не запаморочиться…