нарешті завершила!!)
Монетка життя обертається мигцем.
Стівен Кінг
Леся Українка — одна з найяскравіших представниць українського модернізму. Вона була тою, що “наново з незнаною досі силою і елеганцією форми нав’язала нитку літературної традиції, обірвану в 1861 році, традиції “Сну” й “Заповіту”. Лариса Петрівна Косач-Квітка пройшла тернистий шлях. Її життя і є подвигом мужньої і мудрої людини, ніжної й нескореної жінки, геніального митця і борця, рівноцінну постать якій важко знайти навіть на планетарних художніх теренах.
Лариса Петрівна народилась і виросла в літературній родині – ще її дід писав вірші і збирав фольклор, а мама- Олена Пчілка була відомою українською письменницею, громадською і культурною діячкою. Отож, не дивно, що світ її знає саме як поетесу. З раннього дитинства Леся любила музику та захоплювалась грою на фортепіано, проте перешкодою для досконалого опанування музичним мистецтвом стало страшне захворювання – туберкульоз. Дівчинка почала хворіти з десятирічного віку. Хвороба закрила Лесі двері до школи і завадила повноцінному спілкуванню з улюбленим другом — фортепіано. Свій жаль з цього приводу Лариса вклала в рядки вірша “До мого фортепіано”:
Коли я смуток свій на струни клала,
З’являлась ціла зграя красних мрій,
Далеко линув думок легкий рій.
Розстаємось надовго ми з тобою!
А я не матиму де дітися з журбою…
Прощай же, давній, любий друже мій!
Сама ж Леся вважала, що з неї буде кращий музикант, ніж поет, проте так не думала її доля.
Першим Ларисиним віршем був “Надія”, написаний, коли їй було 9 років.
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
Відтоді вона вже не переставала збагачувати українську літературу своїми творами. Її родина всіляко підтримувала у цьому дівчину. Незважаючи ні на що, Олена Пчілка дала своїм дітям зі свідомої волі освіту рідною мовою. Леся була освіченою, не дивлячись на те, що навчалась сама. Знала вона, окрім рідної, російську, французьку, італійську, англійську, грецьку, латинську, польську, болгарську мови. Починала вивчати шведську, іспанську та грузинську. Перекладаючи твори, вона, разом з членами товариства “Плеяда”, прагнула збагатити рідну літературу творами зарубіжних митців. Леся Українка не цуралася політики упродовж всього життя, незважаючи на несприятливі обставини. Україна стала її душею. Поетеса не бажала змиритися з підневільним становищем своєї нації. Бажання перемогти хворобу злилось у Лесі Українки з бажанням звільнити дух земляків із кайданів рабства.
Також у своєму доробку Лариса має декілька творів інтимної лірики, в яких влучно висловлює свої почуття.
Моє кохання–то для тебе згуба:
Ти наче дуб високий та міцний,
Я ж наче плющ похилий та сумний,–
Плюща обійми гублять силу дуба.
Вона писала твори різних жанрів: драматична феєрія, етюд, діалог, драматичні поеми, драми, фантастична драма. Тамуючи лютий біль, Леся Українка писала твори, що сягали вершин світового духа.
До останніх днів велика українка вірила, що Поезія –
тая країна, де щастя і горе однаково милі,
тая країна, де усміх і сльози однаково ясні,
тая країна, де чола підводять похилі,
де не сльозами, а співом ридають нещасні…
