Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше…

Ліна Костенко

Posted in Uncategorized. Tags: . Bookmark the permalink.

Comments are closed.