Здається починаю закохуватись у хорошого друга.. Не варто мені дивитись всім підряд в очі.. в нього вони такі глибоко-синьо-сірі. ех. А може і не закохуюсь, а просто частіше думаю про нього?. в нас багато спільного і така от печаль, виходить в нас споріднені душі, хоч ми і спілкуємось не дуже часто(вітаємось – ЗАВЖДИ, майже кожного дня), але як спілкуємось, то абсолютно про все!) хоч в нього є інші кращі подруги, які кращі за мене, та я взагалі жирна корова, кому я нафіг здалась, але він хороший хлопець, але ні, не хороший, не хоче мені машину в майбутньому купить – зараза, а і ще ж банани не хоче купити – падлюка.. але взагальному, він хороший, ми добре розуміємо один одного, його майбутній дружині повезе!)
Just another
